Сьогодні другий день літа і я захотів поділитись своїми враженнями від подорожі по країні де літо цілий рік. Запрошую в віртуальну мандрівку до Таїланду 🙂 .

Оскільки я обожнюю цифри і різні підрахунки, які дозволяють зрозуміти опис чогось більш точно, почну із цифр:

За 7 днів  я встиг:

  • пролетіти 2200 км.
  • проїхати автостопом 445 км.
  • проїхати автобусом 210 км.
  • проплисти кораблем 190 км.
  • проїхати мотоциклом 150 км.
  • пройти пішки 15 км.
  • відвідати 5 міст.
  • пожити в 4 готелях/хостелах
  • познайомитись  із 30 + людьми 9 різних національностей.

Візаран

Українцям, які відвідують Малайзію в туристичних цілях, дозволяється перебувати на території держави протягом 30 днів. Малайзійський уряд вважає, що місяця вистачає, для того щоб познайомитись із особливостями культури, відвідати основні визначні місця та зробити закупки в тутешніх молах. Після 30 днів перебування потрібно виїхати за межі Малайзії. Для того щоб можна було залишитись тут довше місяця, є популярний спосіб – візаран в сусідню державу, в моєму випадку вибір впав на Таїланд.

Thailand_01

Віза по прибуттю в Таїланд, та штампи в’їзду і виїзду із держави.

 

Мрії збуваються, не бійся мріяти!

Чому саме Таїланд?! Ця екзотична країна завжди була для мене чимось загадковим і бажаним, пригадую, ще в 2011 році хотів поїхати туди, але за звичним принципом, поїздка відкладалась на потім. Переломним моментом став 2015 рік. Перед святкуванням НР, я склав план на рік, детально його розписав і розділив на часові проміжки, біля кожного пункту поставив дедлайн. Ну все як у фільмі “Секрет” 🙂 Одним із пунктів було створення власного вебресурсу та поїздка в Азію, в тому числі в Таїланд. Дедлайном для цього пункту став 3 квартал 2015 року. Після цього я акуратно склав щільно розписаний аркуш А4, відклав його в надійне місце, ну і звичайно, забув про нього. Розгорнув аркуш тільки місяць назад, приїхавши в Малайзію, і був дуже здивований, адже 60 % усіх пунктів на перший і другий квартал 2015 року були виконані в той чи інший спосіб.

Thailand_02

Зліва на фото заставка, яку я поставив на телефон на початку 2015, справа фото зроблене в Таїланді.

 

Ми не шукаємо легких шляхів.

Для того щоб перша подорож в Таїланд запам’яталась надовго, я вирішив трішки ускладнити її, розбавивши нетрадиційними способами подорожування, такими як автостоп, крім того я взагалі не планував маршрут, була тільки початкова точка і фінальний пункт поїздки.

Thailand_03

Квиток в Бангкок взяв за 3 дні до вильоту, зібрав найнеобхідніші речі і відправився в загадковий, обдуманий, обмріяний і обчитаний світ Таїланду.

Thailand_04

Бангкок – початок.

Бангкок – величезне місто. Разом із агломерацією його населення перевищує 15 млн. осіб. Місто простягaється на узбережжі річки Чаопхрая, тому дуже поширеним є морські види транспорту. Люди чекають на судно, стаючи в чергу, приблизно як в нас на маршрутки 🙂 . Вода в річці дуже брудна а місцями відчувається притаманний неприємний запах.

Thailand_05

Вигляд із річкового маршрутного судна.

В частині так званого старого центру знаходиться безліч архітектурних та історичних шедеврів, відвідувати які я не мав часу, але наступного разу обов’язково це виправлю.

Thailand_06

Thailand_07

Thailand_08

Але найбільше мене вразило в Таїланді 2 речі:

  • Темп із яким розвивається держава
  • Тайці.

Бангкок, як і весь Таїланд розвивається грандіозними темпами. Інфраструктура перевершила мої очікування, а кількість хмарочосів і новостроїв зашкалює, місто росте як гриб після дощу.
Thailand_09

Особливої уваги заслуговують тайці. Дуже усміхнені, щасливі і позитивні люди. Будь яку незгоду вони зустрічають із усмішкою.

Thailand_10

Chatuchak Market

Ринок Чатучак виділено в моїй статті окремим пунктом не просто так. Цей гігантський ринок є найбільшим в Таїланді, а асортимент товарів, які на ньому представлені вражає. Ринок поділений на 27 секцій і поміщає 8 тисяч торгових площ. Працює тільки по вихідних, і я не впевнений, що 2 днів достатньо щоб його обійти повністю. Практично всі товари виготовлені в Таїланді, ціни дуже доступні, якість теж радує. Вартість чоловічої футболки, для прикладу, починається від 2 доларів, сорочки від 3, кросівки від 15 американських зелених. Спеціально взяв деякі речі, щоб протестувати, поки що не жаліюсь 🙂

Thailand_11

На ринку рясно розставлені тайські вуличні ресторани. Я не згадував про це раніше, але тайська кухня – дуже смачна і різноманітна, я навіть знаю малайзійців, які їздять в Таїланд просто смачно поїсти.

Thailand_12

Хуахін

В Бангкоку я побув 3 дні, і настав час рухатись далі. Прокинувшись зранку я захотів поїхати на Крабі. Це курортне містечко знаходиться за 790 км. на південь від Бангкока і являється одним із найкрасивіших пляжних міст Таїланду. Подолати таку відстань мандрівнику за один день землею важко, тому я розділив її на декілька пунктів. Одним із проміжних міст став адміністративний центр провінції Хуахін, однойменне місто Хуахін ( в Азії дуже цікаві назви міст ). Поїхав туди автобусом, дорога зайняла приблизно 4 години і вже після обіду був на місці.

Місто дуже спокійне і душевне, як сказали мені в готелі, сюди зазвичай приїжджають жителі Бангкоку на вихідні, для того щоб розслабитись та забути про суєту мегаполіса. Хуахін відомий своїм нічним ринком, старим залізничним вокзалом і привітними жителями. Всюди висять фотографії короля та його сім’ї. Тайці іх дуже люблять і поважають. Кажуть король дійсно багато зробив для сучасної держави.

Thailand_13

Хуахін – невелике і компактне містечко, всього одна центральна дорога, вздовж якої і пролягають всі основні комунікації. Тому для детальнішого вивчення я взяв на прокат мотоцикл, на якому об’їздив практично все в окрузі. Встиг навіть заплатити штраф за пересування без шолома. Іронією є те, що я не одягнув шолом, тому що вже їхав здавати мотоцикл, а місце де я його орендував знаходилось в 1 км. від мого готелю. Як я дізнався вже потім, тайська поліція проводить режимну роботу: вранці вони перевіряють наявність шоломів, вдень кількість промілле а ввечері шукають наркодилерів. Тому зранку можна їздити п’яним але в шоломі, після обіду можна не брати шолома а ввечері можна їздити і п’яним і без шолома 🙂 , а от з наркотиками тут краще не мати справи взагалі, за це смертна кара.

Автостоп до Суратані.

Після активних 2 днів в Хуахіні я попросив дівчину на ресепшині написати мені тайською назви всіх великих міст до Крабі, таких табличок в мене було 6, я не знав куди мене доля далі занесе. З англійською в Таїланді дуже великі проблеми, для них це зовсім інша мова і інший алфавіт. Абсолютна більшість тайців не вміють читати англійською, хоча я зустрічав таких, що і тайською не вміють читати в свої 30+, але це не заважає їм жити щасливо і безтурботно. Вважається, що англійська – це мова еліти і нею спілкуються виключно “білі комірці”, бізнесмени та інвестори. За весь час я зустрів максимум 3 тайців, хто з горем пополам говорив англійською, тому був дуже радий, що на ресепшині англійську знали.

Взявши листочки А4, розписані незрозумілими ієрогліфами і стрілками де верх і низ я зібрав речі і пішов на центральну дорогу випробовувати долю.

На першому листочку був надпис Pran Buri – маленьке містечко 70 км. на південь від Хуахіну. Моєю метою було просунутись якомога південніше за цей день, тому я витягував листочки із назвами міст, які були найближче, так легше знайти попутній автомобіль.

Багато читав про легкість автостопу в Таї, але не сподівався, що буде так легко. Простояв на узбіччі максимум 5 хв. як до мене підішли і назвали місто яке написане в мене на листочку. Я ствердно покачав головою, після чого таєць жестами показав де його машина.

Перший досвід автостопу мене порадував, я сів в пікап ( в Таї переважна частина авто – пікапи ) і ми помчались до Пранбурі. Водій їхав швидко але обережно, при цьому час від часу переговорював із своїм компаньйоном а я насолоджувався моментом і старався хоч одне слово зрозуміти із того, що вони говорили. Мене по традиції ( це я вже зрозумів потім ) завезли на автобусну зупинку, де не було ні душі. Я подякував добрим людям і ми попрощались. Із зупинки попрямував до центральної дороги, яка була приблизно за 200 метрів. На вулиці 35+ розпалений асфальт ще більше нагріває повітря біля дороги. Я витягнув наступний листок, перевірив чи правильною стороною тримаю і почав засікати час до наступного автомобіля. Буквально через декілька секунд на дорозі почала відбуватись якась незрозуміла ситуація – жіночка на скутері побачила надпис на листку, почала розвертатись по зустрічній і попрямувала до мене, добре що на світлофорі було червоне світло і весь рух стояв, бо ця аварійна ситуація мені не дуже сподобалась. Вона під’їхала до мене щось почала говорити тайською, а потім жестами показала, щоб я сідав на мопед. На секунду спитав свою інтуіцію, що мені робити, а вже в наступну секунду сів на мопед. Ми поїхали дорогою в напрямі до Крабі, хоча я дуже сильно сумнівався, що так ми далеко заїдемо. Вона завезла мене на автобусну зупинку 🙂 в другому кінці міста, там де зупинялись попутні автобуси, зіскочила із скутера і почала доганяти автобус який уже почав рушати. Автобус зупинився, вийшов водій і вона почала щось йому пояснювати. Тут я зрозумів, що ситуація трішки не зручна, і намагався роз’яснити їм, що не хочу їхати автобусом і що пересуваюсь автостопом. В очах людей на зупинці бачив здивувавання і щире бажання допомогти. Вже після чергової фрази “No Bus” водій усміхнувся і сів в автобус, а я залишився на зупинці в оточенні людей, які не розуміли що відбувається. Я пояснив жіночці, яка мене привезла, що таке автостоп і чому я не хочу їхати автобусом, вона мило усміхнулась, я їй подякував і вона поїхала в іншу сторону. Витягнувши листочок із назвою наступного міста, я гордо став на автобусній зупинці в очікуванні.

Тап і його сім’я

На цей раз я прочекав 10 хв. і вже почав задумуватись над правильністю свого рішення щодо автостопу. Підходила 12 година дня, а я просунувся всього лиш на 70 км. Я щось думав, тримаючи листок, як почув слово “Містер”. Оглянувся і біля мене стояло двоє тайців, один років 40 інший 35 дуже просто одягнені, в гумових тапочках, але усміхнені і привітні. Один із них явно знав декілька слів англійською. Він мене спитав:

– Ти їдеш в Чумпгон ?
– Так, -відповів я.
– Пішли, моя машина там.

Ми пройшли метрів 200 і наблизились до сірого пікапа, я вже почав до нього підходити, коли мені сказали:
– Дальше, моя машина дальше.

Після цього ми пройшли ще метрів 300. Чоловіки наблизились до світло – коричневої Тойоти. Виявляється вони зупинились десь за 500 метрів, так як не було місця запаркуватись і всю цю відстань пройшли, щоб мене забрати.

Мені відкрили передню дверку в позашляховику із світлим шкіряним салоном і запросили сісти. В машині була ще дружина Тапа ( так звати тайця, який мене підвозив ) Вео та його дочка Еарн, а його товариш Ай – це теж родич, тільки я не зрозумів, який саме родинний зв’язок їх об’єднує.

Ми їхали і говорили про все, що дозволяла їм англійська. Я розповідав про Україну і про себе. Судячи із їхньої реакції їм було цікаво, тому що час від часу вони перепитували і шукали слово в словнику на телефоні. Тап спитав чи я голодний, сказав що ні, тому що недавно їв. Десь після 30 хв. ми зупинились в придорожньому вуличному ресторані. Вони замовили цілий стіл тайської смакоти і принесли мені тарілку. Почали накидувати всього по троху і запрошували скуштувати.

Після трапези я витягнув гаманець і вже хотів розрахуватись, як Тап мене зупинив і сказав:
– Не хвилюйся, ми про тебе турбуємось.

Thailand_14

З права наліво: Вео, Тап, Я, Ай та Еарн

До Чумпгона було більше ніж 200 км. ми встигли поговорити і подружитись. Під’їхавши до міста я вже збирався виходити як Тап мене спитав, ти куди далі їдеш, я сказав в Суратані. Він оглянувшись назад, провів коротку розмову  із своїми і сказав:

-Не виходь, їдемо далі.

Першу хвилину я був в конфузі, а потім мені пояснили, що вони родом із Суратані і збирались туди їхати завтра, але порадившись вирішили поїхати сьогодні і, що вони не можуть мене залишити ось так посеред дороги. Чесно кажучи я був дуже здивований і приємно вражений.

Ми поїхали далі…
Thailand_15

В дорозі я спостерігав за розвитком Таїланду, за прекрасними дорогами, чудовою інфраструктурою, красивою природою. Тут я зруйнував багато стереотипів і розвінчав чимало міфів. Дещо порівнював із Україною та із іншими державами де вдалось побувати. Час від часу ми робили зупинки на заправках чи придорожніх торгових площадках.

Thailand_16

Thailand_17

Уявлення не маю, що це за фрукти. Але смачні 🙂

Перед Суратані ми звернули в ще одне цікаве місто Чайя. Тут знаходиться відомий та древній буддистський храм Wat Phra Borom That та руїни іншого культового храму Ruin of the Srivijayan Wat Kaew датовані XII століттям нашої ери.

Thailand_18

Wat Phra Borom That. Знай свої традиції, але поважай чужі.

Thailand_19

Ruin of the Srivijayan Wat Kaew. Знимок на пам’ять!

Тап завіз мене в м. Суратані, я щиро подякував їм, ми обмінялись контактами. Отримавши численні запрошення в гості 🙂 , попрощались.

Острів Копанган ( Ko Phangan )

Переночувавши в готелі (важко назвати це готелем), зранку я передумав їхати на Крабі і відправився на острів Копанган, який знаходиться набагато ближче до Суратані і не такий обтоптаний туристами.

Thailand_20

Надзвичайної краси острів зустрів мене жарким сонцем, блаженним морським бризом і численними усмішками приємних людей. Незабутні заходи сонця, смачна їжа, дешеві фруктові шейки та небезпечні гірські серпантини – асоціації, які залишаться із цим місцем. Острів також відомий своїми вечірками повного місяця, на яких збирається декілька десятків тисяч шанувальників пригод. Однак я приїхав на 2 тижні раніше, і не пошкодував, тому що шукав спокою, а не диких танців. Пробув на Копангані три дні. По традиції вже орендував байк і обкатав всі пляжі та цікаві місця на острові.

Thailand_24

Захід сонця.

Thailand_23

Російський бізнес на Копангані.

Thailand_22

Україна проростає навіть в Азії 🙂

Thailand_21

Слон не був готовий до знимка 🙂

Пірат Сіамської Затоки

Пригод мені було мало і з острова я вирішив повернутись нічним кораблем. Це був правильний вибір, тому що вперше в житті відчув себе моряком чи може навіть піратом. Незважаючи на відсутність комфорту, спав як дитина після купелі 🙂

Thailand_25

Корабельний ліжкодром 🙂

Через те, що появились невідкладні справи в Куала Лумпурі, прийшлось скоротити свої пригоди в Таї і летіти із Суратані в КЛ літаком.

Thailand_26

КЛ з неба.

 

Так і завершились мої пригоди в Таїланді, а вам дякую, що дочитали статтю до кінця.

Сподобалась стаття? Жми лайк і поділись із іншими 🙂

 

Отримувати оновлення

No spam guarantee.