Малайзія

Таємничі печери Бату Кейвс (Batu Caves)

Ви виходите із переповненого потяга на перон і зупиняєтесь, широко розкривши очі від здивування. На відстані лише декількох десятків метрів перед вами височіють велетенські вапнякові скелі, закриваючи своїми могутніми плечима решту горизонту. В їх підніжжі ви бачите 3 величезні входи – 3 головні печери Бату, перед якими юрмами сновигають такі самі цікаві туристи. У той час, поки ви милуєтесь цим природним дивом Малайзії, кілька проворних мавпочок цуплять ваші окуляри та переривають рюкзак в пошуках чогось поживного. А коли приходите в себе, вас підхоплює неймовірна барвиста процесія, яка несе на собі безліч незрозумілих дерев”яних конструкцій, обвінчаних павліновими перами та гірляндами.

Намагатись щось зрозуміти марно – просто рухайтесь з усіма, вливайтесь в атмосферу свята, радійте життю. Ви потрапили в печери Бату, на фестиваль Тайпусам. Намагайтесь зафіксувати цей момент в усіх його деталях.

Batu Caves – священне природнє диво

От тепер власне про печери. Batu Caves – комплекс печер (3 великі і безліч малих), утворених у підніжжі гіггантських вапнякових скель. Це не лише одна з найцікавіших природніх пам”яток Азії (та й усього світу), а, мабуть, найвідоміша індійська святиня за межами Індії. Однак святинею ці печери були не завжди.

Історія розповідає, що печери Бату ще з давні давен були прихистком і укриттям для корінного населення Темуан (плем”я Оранґ Аслі). Однак часи змінювались, змінювався і етнічний склад населення даної території. Підприємливі китайці, які витіснили індусів з цих земель, у середині ХІХ ст. знайшли в печерах величезні “поклади” гуано (простою мовою – засушеного пташиного посліду) і почали активно “видобувати” його для своїх господарських потреб. Однак відомою через це печери, ясна річ, не стали.
Перші згадки про велетенські вапнякові карсти з”явилась у 1878 році, коли ці місця відвідав американський дослідник-натураліст Вільям Хорнад. А вже з 1891 року печери почали розвиватись як місця поклоніння. Адже саме тоді відомий індійський торговець К. Тамбусамі Піллай, побувавши в печерах, вирішив перетворити їх на  природній храм. Він відправив туди своїх близьких соратників, які роздивились печери і вибрали там ідеальні місця для паломництва. В цьому ж році К. Тамбусамі Піллай встановив у найбільшій з печер, висотою 400 футів, “мурті” – освячену статую бога Муругана. Відтоді головна печера комплексу Бату стала храмом, а в цих місцях почали проводити щорічний фестиваль Тайпусам, в честь бога Муругана.

Печери Бату розташовані лише за 13км від столиці Малайзії – міста Куала Лумпур. Одразу по приїзді вас зустрічають юрми торговців, які пропонують вам усе – від традиційної індійської їжі і напоїв, до сувенірів та релігійних індійських амулетів. Та й узагалі увесь район нагадує маленьку Індію, адже індуси у їх традиційному вбранні кількстю перевищують туристів, навіть якщо це не день фестивалю.
Ще одна цікавинка цих місць – величезна кількість малих довгохвостих мавпочок. Звірятка ці досить милі, але надокучливі, і за поведінкою та манерами нагадують маленьких гопників. Нехай лиш на хвилинку втартите пильність – одразу попрощаєтесь з їжею, окулярами, капелюшком і навіть прикрасами. Тому будьте уважні, але за можливості підгодуйте їх якимись дрібними ласощами.

А крім мавпочок можна зустріти і курей, які теж облюбували печери. Тож між довгохвостими гопниками та нельотними птахами ведуться постійні позиційні бої за територію, які вже стали своєрідною розвагою для туристів, хоч і входять в дисонанс з релігійністю цього місця.

До печер ведуть 272 кам”яні сходинки, тож шлях до місць молитви буде непростим. Найкраще приїздити сюди вранці чи ближче до вечора, адже після підйому нагору під палючим полудневим сонцем печери навряд чи принесуть вам бажану радість від перебування.

Отже, ми подолали всі 272 сходинки і входимо в головну печеру-храм. Місце, як і подобає святині, добре доглянуте, освітлене та, звісно, наповнене торгівцями і мавпами). Проходимо через велику печеру, висота якої сягає до 100 метрів, і опиняємось в меншій, яка, власне, і є храмом Муругана.

Найчастіше туристи не горять бажанням туди заходити і лиш фотографують осторонь. Однак якщо ви потрапите на час проведення літургії і захочете прийняти в цьому участь – ніхто не буде проти. Тільки слід врахувати одне – жінкам не варто заходити у відкритому одязі, тож краще перед поїздкою в печери захопити з собою укривало чи хоча б довгу шаль.

Розміри та монументальність печери дійсно вражає. Височезні коридори, гігантські звисаючі над головою сталактити, малі проходи вглиб скелі (краще не залазити, щоб не заблукати) – все це захоплює дух і змушує почуватись всього лиш дрібненькою частинкою всесвіту.

Окрім печери-храму можна відвідати Темну Печеру(краще для цього замовити місцевого гіда) – найдовшу з усіх печер Бату, а також печери Галарею та Музей, де розміщені безліч індуїстських сакральних скульптур та розписів, і печеру Рамаяна, присвячену богові Рамі, перед якою височіє 15-метрова статуя Ханумана.

Як дістатись:

– автомобілем або таксі: з будь-якої точки Куала-Лумпур прямісінько до печер. Відстань невелика, всього лиш 13 км від центру міста, тож дорога обійдеться дешево (6-8$)

– автобусом: U6 i U10, про вартість проїзду запитаєте вже у водія, при цьому попросивши висадити на потрібній зупинці

– приміським поїздом KTM Komuter від центрального вокзалу столиці : мабуть найзручніший і найдешевший спосіб. Слід сісти на поїзд лінії Port Klang Route – Batu Caves, який курсує щопівгодини. Квиток коштує всього 1$ туди і 2$ у зворотню сторону (маркетинговий хід малайзійських залізничників)

 

No Comments Found

Залишити коментар